Театр ім. Садовського

02.04.2018 2018-04-02

Не можна просто так взяти і не написати про театр. По-перше, от уже кілька тисячоліть він не виходить з трендів. По-друге, прийшла весна, отже театральний сезон нарешті відкрито (насправді він розпочався трохи раніше). Ясна річ, що мова піде не про лондонський Ковент-Гарден, не Сіднейську оперу чи міланський Ла Скала, а про вінницький театр ім. Садовського. Точніше про його історію. Ще точніше – про кілька цікавих, на мій погляд, аспектів його історії.

Все почалося в 1910 році, коли в місті гостро постало питання створення власного культурного центру. Чому гостро? А тому, що центральна вулиця Вінниці нагадувала, скоріш, типове село, аніж частину модерного міста. Підтвердженням тому, є архівні свідчення, де можна прочитати, що по сьогоднішній Соборній спокійнісенько бігала свійська птиця. Інтелігенцію це обурювало, та й міська вдала зрозуміла, що далі так тривати не може, тому виділила кошти на побудову двоповерхового театру із залою на тисячу місць.

Власної трупи в нашому театрі не було аж до 33-го. Тобто протягом 23 років публіку розважали різні гастролери. Але одного разу, глядачам (і владі) так сподобалася пересувна опера, яка перебувала в області, що вони запропонували їм залишитися у Вінниці на постійній основі. Так в нашому місті з’явився театр опери і балету.

Але часи були важкими (голод, безробіття, а трупа складалася з понад 300 осіб), тому місто просто не змогло утримувати таку кількість людей і вони поїхали на Донбас, де стояли у підвалин Донецького оперного театру.

Під час Другої світової Вінниця знаходилася під німецькою окупацією. Але, що дивно, театр продовжував працювати і ставити спектаклі українською мовою. Так було до моменту, поки рятуючись від Червоної армії, німці не почали знищувати місто вогнем. Однією з будівель, яку нацисти вирішили спалити, стало, на превеликий жаль, приміщення театру. Реставрація тривала аж до 1948 року.

За радянських часів, наша трупа об’їздила з гастролями чи не весь Союз, отримала безліч почесних нагород та виростила не одне покоління акторів. Та з настанням важких дев’яностих, коли все було у напівживому стані, театр відчув на собі кадровий голод. Адже мало хто погоджувався йти працювати туди, де платили копійки.

Тому, задля збереження складу, тодішній директор Віталій Селезньов, створив театральне відділення у вінницькому училищі культури ім. Леонтовича. З того часу лави акторів почали поповнюватися свіжою кров’ю талановитих вінничан. Нині близько 20 випускників відділення було залучено в колективі театру ім. Садовського.

Особливу увагу варто приділити сучасному складу театру. В його стінах працює багато прекрасних акторів, зокрема, Заслужених та Народних артистів Україні. Також шалено тішить репертуар: «Бог пообіцяв...», «Я б тобі небо прихилив...», «Занадто одружений таксист», «Ідзанамі... Богиня, яка вабить» і світова прем’єра, яка відбудеться днями – «KVITKA». Все без виключення раджу до перегляду.

Додати в обране

Ця функція доступна лише для зареєстрованих користувачів, будь ласка авторизуйтесь чи зареєструйтесь

Вхід в систему или Зареєструватись