От я один із тих людей, які обожнюють ходити пішки центральними вуличками свого комфортного містечка. Реально. Коли я нікуди не поспішаю, а погода, што називаєтся, шепчєт, то чого б не порозглядати, ну, наприклад, архітектуру? Навіть, якщо робити це в тисячний раз.
Мені здається, що у Вінниці з цим взагалі все ок (канєшна я маю на увазі центр, бо околиці всіх міст на планеті, то суцільне адіще, і ми не виключення). Бо у нас реально мало захаращених хрущовок, вбитих часом пам’яток архітектури, офісних стєкляшек, що недоречні серед фасадів будівель минулих століть та інших архітектоштук, якими часто напхані центри міст.
От заходиш на нашу затишну Соборну, а тебе одразу зустрічає прекрасний єзуїтський монастир, величний Преображенський собор, історичний костел Святої Діви Марії Ангельської і… кінотеатр «Росія». З останнім я конєшно погарячілся, но пишу як є. Вже далеко не перший рік ця рухля псує всім настрій. І скільки ж через це було розведено полеміки, скільки ж ідей було запропоновано натомість і… нічьо. Занедбана будівля так і стоїть з незрозумілим написом «ДЕ» (вирішення цього питання?)
Далі рівним рядами йдуть старовинні будівлі в кілька поверхів. На деяких є доволі милі балкончики чи довгасті віконця. Від того, відчуття, що йдеш вулицями Праги чи Відня, на жаль, немає, але все одно, такі дрібнички тішать око пересічного перехожого. А особливо заліпатєльний «Старовинний Амстердам». Я про те 4-поверхове зданіє, яке розмалювали в кольори веселки. Напевно тут буде доречною цитатка: Єслі случайності нєслучайни, то і обичності необични. Типу, його-то всього-навсього прикольно пофарбували, але ж як він тепер може заворожити. Хоча останнє слівце примєніме влітку, коли сонечко дуже яскраве.
На мерії я би не зупинявся, бо вона така стрьомна, що я би її переніс кудись за місто. А на її території звів би щось, на кшталт, нашої ОДА. Бо як тільки опиняюся біля тієї напівкруглої резиденції нашого губернатора, одразу хочеться вкусіть жізні всередині цього кругляша. Подібне накативаєт і прі відє «Тімірязєвкі». Ну реально, на ці будівлі звертаєш увагу мимоволі. І да, таке є не в кожному місті.
А ще готель «Савой». Якраз оце зданіє, не побоюсь цих слів, є справжньою перлиною всієї Соборної. Хоча, колись давно, ще за часів бабусь і дідусів (а тепер то все написано у Вікіпедії) там рєшалісь серйозні діла. У 1919 там засідали тогочасні Гройсмани, ну, типу, там розташовувався Кабінет Міністрів УНР. Потім сумнозвісна німецька окупація, авіанальоти, артобстріли і від «блакитної перлини» мало чого залишилось. Потім, конєшно же, її відреставрували, але протягом багатьох років вона стояла пустирем, потроху розвалюючись. І от, відносно нещодавно, там почали проводити ремонтні роботи, щоб у підсумку ця 6-поверхова красота стала судом. Сумно, але вже щось.