Вінницький архів – це одна з найстаріших споруд міста, яка входить до архітектурно-оборонного комплексу XVII століття «Мури». Колись на місці сучасного архіву розміщувався єзуїтський монастир. За трьохсотлітнє існування будівля слугувала приміщенням для колегіуму, церкви та навіть першої вінницької ради робітничих депутатів.
Кошти на будівництво монастиря пожертвував брацлавський староста Валентій-Олександр Калиновський. Від польського шляхтича окрім 30 000 золотих орден єзуїтів отримав також хутір Кайдачиху та село Казаниху.
Ансамбль монастиря побудували за проектом італійських архітекторів. Він складався з костелу, колегіуму та конквіту (гуртожитку). Споруди будували за типом феодальної фортеці, яку оточили товстими стінами з цегли з вежами по кутах.
Сам костел являв собою цегляну, тринавну споруду, з двома шпилями на фронтальній частині та одним — на капличці. Під костелом знаходився підвал-крипта, а на боковому фасаді — башта-дзвіниця. З боку вівтарної частини до споруди прилягав колегіум, муровані стіни якого з боку Південного Бугу укріпили за допомогою трьох контрфорсів.
Саму споруду побудували у стилі ренесансу, а північний фасад – у стилі раннього бароко. У XIX столітті монастир перебудували у стилі класицизму, проте основні елементи XVIII століття збереглися.
У 30-х роках XVII століття колегіум називали школою, оскільки тут викладали лише два предмета – граматику та поетику.
Також у монастирі розташовувалась бібліотека, яку у буремні часи Хмельниччини перевезли в Острог.
У цей же період монастир частково зруйнували, а у 1778 році внаслідок пожежі згорів дах та впали шпилі.
Відновили монастир лише на початку XX століття. Саме тоді будівлю відреставрували за проектом головного міського архітектора Григорія Артинова. Зокрема, добудували новий аттик та відремонтували пошкоджену покрівлю. Також встановили нові чавунні сходи, відлиті на заводі Львовича. На місці єзуїтського колегіуму постала православна церква ікони Казанської Божої Матері.
У 1911 році приміщення колишнього монастиря віддали жіночій гімназії, а на розібраному південному крилі звели трьохповерховий житловий будинок.
У післяреволюційний період будівлю займала перша Вінницька рада робітничих депутатів.
Наразі на території колишнього єзуїтського монастиря окрім Державного архіву Вінницької області знаходяться краєзнавчий та художній музеї, а також технічний ліцей.
Знаходиться архів на вулиці Соборній, 17. Дістатися сюди від залізничного вокзалу можна на будь-якому трамваї чи на тролейбусі №5 або №11 (зупинка “Соборна”).